Наукова бібліотека
Сумського національного аграрного університету

Among the pathological processes that are characteristic of athletes, the main ones are cold diseases and impressions of the ENT organs. In the occurrence and course of pathological processes caused by the mentioned diseases, the components of systemic
immunity play a significant role: cellular and humoral links and a non-specific link.
Research on the dependence of morbidity on the athlete’s skill level showed that respiratory infections occur much more often in masters and candidates for masters of sports than in lower-skilled athletes; the presence of morbidity is observed all year round
with a minimum in July-September.
Factors that affect the state of the immune system of athletes: age, qualification of the athlete, specialization (sport), training cycle. Scientific studies have proven that athletes suffer from various degrees of immunodeficiency.
The purpose of our research is to study the immunological indicators of athletes of different levels of training in game sports, using the example of football players and handball players.
The study was conducted on a group of volunteers aged 18-25, which was divided into two groups. The first control group consisted of 30 healthy men. The second group was research, it consisted of 30 athletes of game sports.
The following indicators were studied: the number of leukocytes, the leukocyte formula, the number of neutrophils, monocytes, lymphocytes, T-lymphocytes of all populations and B-lymphocytes by the method of monoclonal antibodies (CD3+, CD22+, CD4+, CD8+), the concentration of circulating immune complexes (CIC) and Ig A , Ig M, Ig G.
In the second group, a significant decrease in the absolute number of T-lymphocytes (CD3+) was found, compared to the control group. T-lymphopenia was due to a decrease in the number of T-helpers/inducers (CD4+) (p<0.05) and T-suppressors/cytotoxic (CD8+) (p<0.05), a significant decrease in IgG and IgM was observed, an increase in the total amount (CIC) due to the number of small molecular complexes (p <0.05).
Dysfunction of the cellular link of systemic immunity is observed in athletes of various levels of training in game sports during the peak training period.

Серед патологічних процесів, які характерні для спортсменів, основними є застудні захворювання та враження ЛОР-органів. У виникненні та перебігу патологічних процесів, які зумовлені згаданими захворюваннями, значну роль відіграють складові системного імунітету: клітинна і гуморальна ланки та неспецифічна ланка. Дослідження залежності захворюваності від рівня майстерності спортсмена показало, що респіраторні інфекції зустрічаються на багато частіше у майстрів та кандидатів в майстри спорту ніж у спортсменів нижчої кваліфікації; наявність захворюваності спостерігається цілий рік з мінімумом в період липень-вересень.
Фактори, які впливають на стан імунної системи спортсменів: вік, кваліфікація спортсмена, спеціалізація (вид спорту), тренувальний цикл. Науковими дослідженнями доведено, що спортсмени страждають на різні ступені імунодефіциту.
Метою нашого дослідження є вивчення імунологічних показників у спортсменів різного рівня спортивної підготовки ігрових видів спорту, на прикладі футболістів та гандболістів.
Дослідження проводилося на групі волонтерів віком від 18–25 років, яку було поділено на дві групи. Першу групу контроль склали практично здорові люди – чоловіки 30 осіб. Друга група була дослідницькою, її склали 30 спортсменів ігрових
видів спорту.
Досліджувалися наступні показники: кількість лейкоцитів, лейкоцитарна формула, кількості нейтрофілів, моноцитів, лімфоцитів, Т-лімфоцитів всіх популяцій і В-лімфоцитів за методикою моноклональних антитіл (CD3+, CD22+, CD4+,
CD8+), концентрацію циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) та Ig A, Ig M, Ig G.
У другій групі виявили достовірне зменшення абсолютної кількості Т-лімфоцитів (СD3+), щодо контрольної групи. Т-лімфопенія була обумовлена зменшенням кількості Т-хелперів/індукторів (СD4+) (р<0,05) і Т-супресорів/цитотоксичних
(СD8+) (р<0,05), спостерігалося достовірне зниження IgG і IgМ, підвищення загальної кількісті (ЦІК) за рахунок числа дрібномолекулярних комплексів (р <0,05).
У спортсменів різного рівня підготовки ігрових видів спорту в період тренувального піку спостерігається дисфункція клітинної ланки системного імунітету

The first peak of light therapy was at the end of the 19th century, after the appearance of electric lamps. A new stage in the development of phototherapy was the creation of lasers.
In a short time, the introduction of laser technologies into curative, preventive and diagnostic medicine took place. The positive effect of low-intensity laser radiation, noted in the laser therapy of various diseases, is due not to any special properties of laser action, but to the similarity of the action of ordinary non-monochromatic, non-coherent and nonpolarized light of the corresponding spectral range of radiation and the corresponding power or radiation energy.
The purpose of our study is to study the effect of laser therapy on peripheral blood parameters in people suffering from diseases of the musculoskeletal system.
The study was conducted on a group of volunteers aged 50 to 60, totaling 90 people (all volunteers were men), who were divided into two groups: the first those who did not receive laser therapy, the second those who received laser therapy.
Laser therapy was carried out for 15 days, excluding Sundays. The power of irradiation is from 3 to 4 mW/sm2, the duration of the procedure is 1-2 minutes. for one field (up to 6 fields per procedure), the area of one field is up to 7 cm2, the total time of action is up to 12 minutes. The following hematological indicators were studied: total number of leukocytes, erythrocytes, hemoglobin concentration, total number of lymphocytes.
The data we received indicates that people suffering from osteochondrosis and arthritis have a functional load on the systemic immunity, as evidenced by an increase in the total number of leukocytes, lymphocytes, neutrophils, monocytes, and eosinophils. A highESR also indicates the presence of a generalized inflammatory process.
Laser therapy caused a significant decrease in the absolute number of lymphocytes, neutrophils, monocytes, and ESR, and their indicators approached normal values.

Перший пік світлолікування був наприкінці 19 сторіччя, після появи електричних ламп. Новим етапом розвитку світлолікування було створення лазерів. У короткий термін відбулося впровадження лазерних технологій в лікувальну, профілактичну і діагностичну медицину. Позитивний ефект низько інтенсивного лазерного випромінювання, що відзначаються при лазерній терапії різних захворювань, обумовлені не якимись особливими властивостями лазерної дії, а подібністю дії звичайного немонохроматичного, некогерентного і неполяризованого світла відповідного спектрального діапазону випромінювання і відповідної потужності або енергії випромінювання.
Метою нашого дослідження є вивчення впливу лазеротерапії на показники периферійної крові у людей, що страждають на захворювання опорно-рухового апарату.
Дослідження проводилося на групі волонтерів віком від 50 до 60 років загальною кількістю 90 осіб (всі волонтери були чоловіки), яку розділили на дві групи: перша – ті, що не отримували лазерну терапію, друга – ті, що отримували лазерну терапію.
Лазеротерапія проводилась впродовж 15 днів, виключаючи неділі. Потужність опромінення від 3 до 4 мВт/см2 тривалість процедури 1–2 хв. на одне поле (до 6 полів на процедуру), площа одного поля до 7 см2, сумарний час дії – до 12 хвилин.
Досліджували такі гематологічні показники: загальна кількість лейкоцитів, еритроцитів, концентрація гемоглобіну, загальна кількість лімфоцитів.
Отримані нами дані вказують, що у людей які страждають на остеохондроз та артрит, на функціональне навантаження на системний імунітету, про що свідчить збільшення загальної кількості лейкоцитів, лімфоцитів, нейтрофілів, моноцитів та еозінофілів. На наявність генералізованого запального процесу також вказує високий показник ШОЕ

Medical and biological studies have proven that by the age of 40, a person’s kidneys usually lose about 40 % of their functional capabilities. This means a significant loss of the body’s ability to "filter" toxins and remove them from the body. Kidney diseases are diseases associated with pathological changes in the organs of the genitourinary system. More common: inflammatory diseases of the kidneys (pyelonephritis, pyonephrosis, renal tuberculosis), bladder (cystitis), urinary tract (urethritis). Kidney diseases often have an asymptomatic course of the pathological process. Therefore, most people pay attention when the symptoms of the developing pathology already appear, and the process turns into a chronic one. Pyelonephritis and urolithiasis account for up to 70 % of all urological pathology. These diseases occur with varying frequency in all age groups. Women aged 30–40 suffer from pyelonephritis 4–5 times more often than men, which is due to the anatomical features of the structure and location of the female urethra. According to pathological statistics, pyelonephritis is found in up to 20 % of all autopsies, although this diagnosis was established in no more than 1/4 of patients during their lifetime. 25 % of people who have experienced acute pyelonephritis develop a chronic form of the disease after 2–2,5 years. The purpose of our study is to study biochemical blood parameters against the background and clinicalof chronic pyelonephritis in women aged 22–35. Against the background of chronic pyelonephritis in women, there is a significant increase in the content of total bilirubin, creatinine, urea, and the thymol test indicator, which indicates the presence of an inflammatory process and impaired kidney function. In the peripheral blood, leukocytosis is observed due to an increase in neutrophils and monocytes, which also indicates an inflammatory process. Special attention should be paid to the fact that almost all indicators of peripheral blood of women suffering from chronic pyelonephritis significantly exaggerate such indicators of practically healthy women, but at the same time they are at the upper limit of clinical reference indicators.

Медико-біологічними дослідженнями доведено, що до 40-річного віку у людини нирки зазвичай вже втрачають близько 40 % своїх функціональних можливостей. Це означає значну втрату здатності організму “фільтрувати” токсини і виводити їх з організму. Захворювання нирок – це захворювання, пов’язані з патологічними змінами в органах сечостатевої системи. Частіше зустрічаються: запальні захворювання нирок (пієлонефрит, піонефроз, туберкульоз нирки), сечового міхура (цистит), сечовипускального каналу (уретрит). Хвороби нирок часто мають безсимптомний перебіг патологічного процесу. Тому більшість людей звертають увагу, коли вже з’являються симптоми патології, що розвивається, і процес переходить в хронічний. Пієлонефрит і сечокам’яна хвороба складають до 70 % всієї урологічної патології. Ці захворювання з різною частотою зустрічаються у всіх вікових групах. Жінки 30-40 років страждають пієлонефритами в 4–5 разів частіше, ніж чоловіки, що обумовлене анатомічними особливостями будови і розташування жіночої уретри. За даними патологоанатомічної статистики, пієлонефрити виявляються до 20 % всіх розтинів, хоча за життя цей діагноз був встановлений не більше ніж в 1/4 частини хворих. 25 % людей, що перенесли гострий пієлонефрит, через 2–2,5 роки встановлюють хронічну форму захворювання. Метою нашого дослідження є вивчення біохімічних та клінічних показників крові на фоні хронічного пієлонефриту у жінок 22–35 років. На тлі хронічного пієлонефриту у жінок спостерігається достовірне підвищення вмісту загального білірубіну, креатиніну, сечовини та показника тимолової проби, що вказує на наявність запального процесу та порушення функціонування нирок. В периферійній крові спостерігається лейкоцитоз за рахунок збільшення нейтрофілів та моноцитів, що також вказує на запальний процес. Особливу увагу слід звернути, що майже всі показники периферійної крові жінок, які страждають на хронічний пієлонефрит, значно перебільшують такі показники практично здорових жінок, але при цьому вони знаходяться на верхній межі клінічних референтних показників.

The presented work is dedicated to the study of new approaches to non-invasive methods using the example of microcrystallization of saliva. Saliva, as one of the biological fluids that can be collected in an atraumatic way, becomes a future evaluation criterion in the medical and biological field, which enables the diagnosis of physiological and pathophysiological processes in living systems, including the human body. Based on scientific research, European and domestic scientists distinguish 5 types of microcrystallization of saliva. The scientists’ works describe the structure formation of various types of crystals and the organization of the microcrystalline pattern of a biological sample. Evaluation and comparison of various pathophysiological processes and crystallization of saliva was carried out, which creates grounds for the introduction of this criterion as important during diagnostic measures. In conditions of chronic stress, against the background of an aggressive, long-lasting stimulus, the IV type of salivary microcrystallization occurs, and the ratio between II and III types of salivary microcrystallization changes depending on the strength of the stressor. In diseases of the digestive organs, different types of crystallization are characteristic for different types of acidity of the stomach, the higher the acidity, the higher the number of the type of crystallization, as well as with damage to the pancreaticobiliary system. Carious lesions, in dentistry, are characterized by the ability of enamel to resist, that is, to be resistant, most often, this is the first type of microcrystal formation. The study of saliva is a promising technique for further development that will allow it to be used more widely.

Представлена робота присвячена дослідженню нових підходів до неінвазивних методик на прикладі мікрокристалізації слини. Слина – як одна з біологічних рідин яку можна зібрати атравматичним шляхом, стає майбутнім критерієм оцінки в медико-біологічній галузі, що дає змогу діагностики фізіологічних та патофізіологінчих процеси в живих системах в тому числі і в людському організмі. Спираючись на наукові дослідження європейських та вітчизняних вчених вирізняють 5 типів мікрокристалізації слини. В роботах вчених описане структуроутворення різних типів кристалів та організації мікрокристалічного малюнку біологічного зразка. Проведена оцінка та порівняння різних патофізіологічних процесів та кристалізацією слини, що створює підстави для введення цього критерію як важливого підчас діагностичних заходів. В умовах хронічного стресу на фоні агрессивного, тривалого по часу подразника відбувається поява ІV типу мікрокристалізації слини, та зміна співвідношення між ІІ та ІІІ типом мікрокристалізації слини в залежності від сили стресора. При захворюваннях органів травлення різні типи кристалізації характерні для різних типів кислотності шлунку, чим вища кислотність тим вищій номер типу кристалізації, так само як з ураженням панкреатобіліарної системи. Карієсогенні ураження, в стоматології, характеризуються здатністю емалі чинити опір, тобто бути резистентними, найчастіше, це І тип мікрокристалоутворення. Дослідження слини є багатообіцяючою методикою для подальшого розвитку що дозволить використовувати її більш широко.